«

»

Июл
10

Практичні кроки захисту від ювенальної юстиції.

Поруч з тим, що частина батьківської громадськості досить уважно стежить за проблематикою ювенальної юстиції, все ж переважна більшість наших співгромадян не в курсі, що відбувається.

Багато активістів пишуть про згубну суть ювеналки, ілюструють свої розповіді випадками конкретних злочинів проти сім’ї, вчасно сповіщають про акції протесту, спрямованих на спроби запобігання тих чи інших про-ювенальних ініціатив, що виходять від законодавців. Однак, незважаючи на наявність переконливих матеріалів на тему «Хто винен?», виявилося, що у нас недостатньо систематизовані відповіді на просте і конкретне питання: «Що робити?»

Саме тому подаємо поради адвоката, члена батьківського комітету, як протидіяти ювенальній юстиції. Тут слід лише зазначити, що автор, будучи громадянином Росії, опирається на закони РФ, однак Українське законодавство в цих питаннях дуже схоже, тільки потрібно знайти відповідні статті Конституції і Законів.

Загальна частина

В даний час через школи активно ведеться збір персональних даних, як про школярів, так і членів їх сімей з метою створення повних автоматизованих інформаційних досьє на всіх громадян.

Приводи для цього, звичайно, сміхотворні. Але, значить, ці дані потрібні для інших цілей, адже одна з основних цілей ювенальної юстиції – тримати батьків в покорі і страху.

Той же збір даних про батьків вже здійснюється за допомогою тиску на дітей: «Вчителька сказала, що якщо ми не дамо згоди на збір і обробку наших даних, у нашої дитини почнуться проблеми, аж до виключення зі школи». Це ювенальна юстиція у всій своїй красі! Вона вже є тут і зараз. Наших дітей вже зробили заручниками в боротьбі з нами, батьками. Будь-яка інформація, яку про нас збирають, завжди може послужити підставою для вилучення дитини з сім’ї. Наприклад, відомості про заробітну плату батьків. Адже рівень нормального утримання дітей – категорія оцінна і дуже суб’єктивна. І російська приказка «Дасть Бог роток, дасть і шматок» їм просто незрозуміла. Я знаю випадок, коли прокурена тітка з ІДН, яка не має власних дітей, заглядаючи в сімейний холодильник багатодітній сім’ї, обурювалась, що якщо в ньому немає апельсинів, то нема чого і дітей заводити. Відсутність апельсинів, з її, ліберально-феміністської, точки зору – це порушення прав дитини. І пояснювати, що у дітей діатез, було беззмістовним. Тобто люди надали інформацію про вміст холодильника, а потім довелося пояснювати. Безумовним, з точки зору ЮЮ порушенням прав дитини, є дотримання постів, а також недільне утримання від їжі і пиття перед Святим Причастям. Батьки-мракобіси дитину голодом морять! Далі ставиться питання про вилучення дитини із сім’ї з метою годувати її за міжнародними нормами.

Тому навіть найлегший твір на тему «Моя сім’я», «Як я провів канікули чи вихідні» може стати джерелом інформації, яка може негативно позначитися на вашій родині. А наше завдання – не допустити подібних ситуацій. Тому що захищати свій дім, сім’ю і дітей – це не тільки право, надане нам Конституцією, а й обов’язок, покладений на нас Богом.

Практичні методи захисту

Короткий курс про застосування своїх прав тут просто необхідний.

Всі ми чули про Конституцію, особливо багато про неї люблять поговорити різного роду ліберали. Конституція –  це нормативно-правовий акт прямої дії. Це Основний закон і будь-який інший закон, підзаконний акт, інструкція, які суперечать Конституції, є незаконні і не мають юридичної сили або в частині, або в цілому.

На всіх громадян поширюються як обов’язки, так і права Основного закону.

Якщо говорити просто, то з обов’язки чоловіків – це служити в армії, платити податки, піклуватися про неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків. В жінок все, те ж саме, за винятком служби в армії. Решта обов’язки виникають у громадян виключно за вступ в якісь правовідносини, і регулюються конкретним законодавством, але обов’язково відповідно до Конституції. Все інше — наші права.

Тепер про права. Права є у нас, громадян, і у держави, в особі її виконавчих органів. У чому різниця? Громадянин користується нормами права дозвільними, тобто йому дозволено все, що не заборонено.

Державні органи користуються нормами права заборонними, тобто їм дозволено тільки те, що дозволено, а це чітко прописано в законах і посадових інструкціях. Це зроблено для того, щоб не було зловживання посадовими повноваженнями, тому що громадянин поставлений з органом у нерівне (владно-підлегле) становище.

Орган (поліцейський, чиновник тощо) не має права сказати: «А мені це не заборонено». Цього він не може сказати ні громадянам, не начальству. Права органу дано виключно для виконання своїх обов’язків! А обов’язки чітко прописані в законі. Їх перелік вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає, так само, як і перелік прав. Тобто співробітник органу не має права з’явитися до нас за своєю ініціативою, хоча у нього є право до нас з’явитися. Він може до нас прийти тільки при наявності припису вищестоящого начальника в рамках виконання своїх обов’язків. А в приписі обов’язково повинно бути зазначено підставу у вигляді перевірки з обов’язковими реквізитами цих підстав (номер, дата винесення постанови про перевірку або порушення провадження, або заявник і суть його заяви). Тобто будь-яка функція органу обов’язково прописана в законі та посадових інструкціях.

Так само співробітник не має права вийти за рамки прав, зазначених у приписі. Якщо в приписі зазначено: «Обстеження приміщення» (не плутати з житлом, куди Ви без постанови суду маєте право його не пускати), то єдине, що він може – це скласти акт обстеження приміщення з його планом. Без права заглядати в шафу. Якщо ми, не зробимо помилку і не відкриємо шафу на його вимоги або прохання. Якщо ми відмовимося відкрити шафу, і він це зробить сам – це з його боку буде перевищенням повноважень, що заборонено законом.

Але це ще не все, наявність прав в органу не завжди породжує відповідний обов’язок у громадян. Наприклад, у Законі про міліцію, сказано, що поліцейський має право отримувати від громадян пояснення, але при цьому ніде не вказана обов’язок громадян ці пояснення давати, а так само відсутня санкція за відмову дати пояснення.

У зв’язку з цим, хочу вас попередити, брати і сестри, що у нас немає обов’язку ходити в міліцію і давати пояснення. Тому ми ніколи не доведемо в суді, що нас примушували дати пояснення, чи змусили з’явитися у відділення поліції. Якщо ми увійшли до відділення поліції без повістки, в якій вказується санкція за відмову прибути – ми все робили добровільно. І всі розмови, що на нас чинився психологічний тиск, в тому числі і зачитування прав поліцейських, на суді не матимуть ніякої дії. Тільки наявність на тілі слідів насильства можуть бути доказом, що нас туди доставили проти вашої волі.

Запам’ятайте, ми нікому нічого не зобов’язані пояснювати і доводити, в тому числі і невинність. Це наше право закріплено в ст. 63 Конституції.

І ще, прошу запам’ятати: нікого не цікавить, як все було насправді – суддю, слідчого і прокурора не цікавить, хто правий, а хто винен. Їх цікавлять тільки сукупність доказів нашої провини. В законі так і написано: суддя (а так же слідчий і прокурор) керуються власним переконанням, законом і совістю. Прошу звернути увагу на відведене законом місце для совісті. Це місце останнє! Після власного переконання і закону. Тому не варто шукати в суді справедливості. Тим більше, що за словами Паїсія Святогорця: «Якби на землі була справедливість, ми б вже горіли в пеклі». Так що немає не тільки обов’язку, а й сенсу комусь щось доводити. Тим більше тим, кому нічого довести неможливо в силу їх професійної приналежності.

Тому, якщо ми не хочемо щоб ми і наші діти стали об’єктом свавілля, то просто зобов’язані використовувати свої права для самозахисту. Адже, як вже й згадувалося раніше, Господь дав нам, християнам, права, для здійснення своїх обов’язків щодо захисту Віри, Сім’ї і Вітчизни.

Повертаючись до Конституції, хочу особливо зупинитися на ст.63 «Ніхто не зобов’язаний давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом».

Це, взагалі, чудова стаття. Про неї всі знають, всі чули, але практично ніхто не застосовує. Хоча, якщо ви не розпишетеся в протоколі про те, що вам вона роз’яснена і зрозуміла, то протокол недійсний. Чомусь всі розписуються, після чого дають свідчення проти себе і своїх близьких. Причому в повній впевненості, що нічого такого не говорять. Але як уже говорилося вище, найнейтральніше з нашої точки зору питання про розмір заробітної плати або вмісті холодильника може привести до дуже навіть нехороших наслідків для нашої родини. Тому, якщо наше виховання не дозволяє нам з порогу послати представника органу або ми по своїй слабкості самі прийшли до них, причому без адвоката, то наше завдання з самого початку заявити наступне, а краще вже мати в написаному вигляді в трьох примірниках власноручні пояснення : «Враховуючи, що будь-які мої свідчення можуть бути використані проти мене, керуючись ст. 63 Конституції України, відмовляюся відповідати на які-небудь питання. Сподіваюся, що за дотримання Конституції ніякого покарання не понесу. Прошу дане власноручне пояснення долучити до матеріалів перевірки. У разі відмови у залученні, вимагаю дати письмову мотивовану відповідь, тому що я маю намір оскаржити його відповідно до Конституції в суді. Сподіваюся на законність і обґрунтованість ваших рішень і дій. З повагою. Дата, підпис». Чому в трьох примірниках? Практика свідчить про те, що деякі чиновницькі особини, особливо поліцейські з ІДН, можуть в пориві злоби один примірник порвати. Якщо відмовляться приймати, то треба здати один через канцелярію, а другий потрібен для відповідної відмітки канцелярії про прийом. Ще чудово діє подача такого «пояснення» телеграмою. Тільки треба, щоб телеграфістка запевнила копію телеграми, а можливо ще й ваш підпис. І нікуди не треба ходити.

Отож, 1) після цього вам ніхто не має права ставити ніякі питання. Усі наступні після подачі вашого «пояснення» питання – незаконні. 2) ви не відмовляєтеся від показань – ви просто не говорите ні так, ні ні. Тобто їм нічого спростовувати і доводити 3) після отримання від вас пояснень у цій частині перевірка закінчена.

А що таке перевірка? Як вже говорилося вище, будь-який захід органу строго регламентований. Так от, перевірка складається з дослідження обставин (документів, предметів) і отримання пояснень. А що в поясненні написано – ролі не грає. Головне, що ви його дали. Воно є і в цій частині перевірка закінчена. А от якщо ви ще відповідно до тієї ж ст.63 Конституції і не дасте можливості досліджувати вміст вашого холодильника, не допустите їх в будинок, не дасте довідок про доходи, тобто не дасте матеріалу для винесення рішення про вилучення дитини, то, як кажуть: «Нас немає і суду немає»

Іноді можна почути думку типу: «Якщо ми відмовимося говорити, вони можуть про нас погано подумати». Більш того, ці самі «вони» цю думку посилено підтримують: «Якщо відповідно до ст. 63 Конституції, ви відмовляєтесь говорити або що-небудь пред’являти, значить, у вас є що приховувати, ви тим самим підтверджуєте наші підозри, і ми будемо про вас погано думати ». Тут відповідь проста: по-перше, кожній людині є що приховувати, і співробітник органу не священик, якому слід сповідатися. По-друге, яка вам різниця, що про вас подумає собака бійцівської породи, яка явно «поклала на вас око» і пішла вам на зустріч? Ваше завдання – встигнути зайти в будинок, закрити за собою двері і не дати їй проявити свої почуття, у чому б вони не виражалися. Головне, що вона вас не вкусила, а що вона при цьому подумала – це вже другорядне і її справа, аж ніяк на ваша.

До загальної частини так само відноситься ст. 49 Конституції: Кожен має право на правову допомогу. Це означає, що ви маєте право звернутися до адвоката, і жодним федеральним законом це ваше право не може бути обмежене. І запам’ятайте, якщо вам кажуть, що вам адвокат не потрібен, треба просто поговорити, і навіщо ж загострювати, ми ж хочемо як краще – значить, у них на вас нічого немає, і основна їх мета – вас розговорити і дати потрібні свідчення. Краще для вас хоче тільки Бог, священик і батьки – всі інші хочуть від вас краще для себе.

Конкретна частина

Перейдемо до тих випадків, коли в школі через тиск на ваших дітей намагаються отримати від вас добровільну згоду на збір і автоматичну обробку персональних даних.

Отже, відповідно до ст.32 Конституції: «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.» Більш того, дане конституційне право на недоторканність приватного життя охороняється Кримінальним кодексом. Стаття 182 КК України передбачає до 3-х років позбавлення волі за «Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації».

Тепер зрозуміло, чому від нас вимагають згоду. Тому що без неї всі дії по збору наших персональних даних суперечать Конституції та кримінально карані. А оскільки ми активно опираємося і такого дозволу не даємо, то як важіль тиску на нас використовують наших дітей.

Що робити?

По-перше, пам’ятати, що ніхто нас не може позбавити конституційних прав, окрім, як за рішенням суду. Даний випадок під рішення суду не підпадає, ми ніякого правопорушення не здійснюємо.

По-друге, розуміти, що таким способом нас примушують відмовитися від свого конституційного права на таємницю особистого життя, що протизаконно.

По-третє, як би не було страшно, не боятися.

Давайте, розберемось, що таке школа. Я можу на цю тему говорити досить компетентно, тому що в минулому був вчителем. Так от: школа – це явище постсоціальне, тому школа не може йти попереду суспільства, тільки слідом за ним. Школа – це зріз суспільства, зменшена копія держави, в якій всі особливості держави доведені до гротеску. А вчитель – це той самий заінструктизований чиновник, без будь-якого права на самостійність. У нього є інструкції у вигляді методичок, де вказано що і в якій час уроку він повинен довести дітям, а також дуже жорсткий механізм контролю, що веде до повної залежності вчителя від шкільного керівництва. Вчителя завжди є за що покарати.

Подібно є і з директором. Тому треба пам’ятати, що для службовця (співробітника органу, чиновника) немає більш захоплюючого заняття, ніж порятунок власної шкури (особистого благополуччя). І створити йому проблему істотно легше, ніж звичайному громадянинові. Тому, не треба вирішувати з ними наші проблеми – треба їм створити їх власну – одну, велику, і в її вирішенні вони про нас просто забудуть.

Зразок заяви:

Директору_________________________

Копія начальнику РОНО

Копія Прокурору міста

Копія Президенту РФ

Від ______________________________ батька (матері) учня (ці) _____________________________________ 1-го (а) класу __________________________

ЗАЯВА

«____» ___________ 20___року вчитель (викладається предмет, класний керівник, клас ПІБ) _____________________ зажадав від нас, батьків учня (клас ПІБ), під загрозою виключення зі школи (викласти інші види загроз) дати дозвіл (згоду) на збір, автоматичну обробку, використання і поширення відомостей, що відносяться до таємниці особистого життя членів нашої сім’ї.

У той же час згідно ст.32 Конституції України, таємниця особистого життя громадянина охороняється законом, в тому числі і Кримінальним Кодексом України — ст. 182 КК, відповідно, ніхто не має права без достатніх на те передбачених законом підстав збирати відомості, що становить таємницю особистого життя громадянина. Саме тому законом не передбачені санкції за відмову громадян подібні відомості надавати.

Тому даною заявою я підтверджую відмову від вимог вчителя (предмет, клас ПІБ) підписати добровільну згоду на надання персональних даних членів своєї сім’ї. Надалі будь-які спроби репресій по відношенню до моєї дитини з боку керівництва і співробітників школи буду вважати помстою за відмову в наданні даних і вчиненням тиску з приводу моєї відмови від конституційного права на таємницю особистого життя.

Так само, керуючись Конституцією України і чинним законодавством прошу дати письмову відповідь, на поставлені нижче питання

1. Які санкції передбачені законом для учнів, чиї батьки відмовляються добровільно від надання персональних даних, що складають таємницю особистого життя?

2. Наскільки загрози вчителя (ПІБ) _________, застосувати (викласти суть загрози) _________________, за відмову від надання персональних даних, що складають таємницю особистого життя, законні і обґрунтовані?

Так само доводжу до вашого відома, що в разі ненадання відповіді у встановлений законом термін, Ваші дії (бездіяльності) будуть оскаржені в суді.

Щиро сподіваюся на законність і обґрунтованість Ваших рішень і дій,

З повагою,……………..


Спосіб застосування даного виду заяви та її наслідки

Воно повинно бути надіслано у всі адреси, вказані на початку заяви. У чому ефективність? У тому, що вони бояться світла. Будь-яке висвітлення їх непорядних справ – це погано для них. А до тих пір, поки ми з ними розмовляємо по-людськи, а не витягуємо в правове поле, ми в програші. Тому, розуміючи особливості чиновницької системи, ми ці особливості і використовуємо в цілях захисту.

По-перше, директор і міський відділ народної освіти (МВНО) відразу бачать, що справа вийшла за межі освітньої системи і їм доведеться пояснювати в прокуратурі. Більше того, знаючи, що з боку вчителя дійсно були погрози, вони, звичайно, будуть стверджувати, що такого не було, але при цьому пам’ятати, що вчитель теж буде пояснюватися в прокуратурі, а раптом він там з переляку або зі злого наміру скаже, що його змусив так поступати директор школи. Адже за законом чиновницької системи карають не за порушення закону, а за те, що про це стало відомо.

По-друге, прокуратура – це теж система і в неї є теж цілі і завдання виявляти правопорушення, особливо, що стосуються порушення прав неповнолітніх. Проголосили права дитини? Захищайте! А ще у прокуратури є план і тут відомчі інтереси розходяться. Вона обов’язково проведе перевірку і дасть юридичну оцінку що відбувається. Якщо вона цього на перший раз не зробить, то зробить на другий, якщо її бездіяльність ви оскаржуєте в суді.

По-третє, прокуратура обов’язково надішле вам відповідь за результатами перевірки, сенс якої в першу чергу буде зводитися до того, що ваші конституційні права не порушені, тому що згода на збір і обробку персональних даних справа суто добровільна, ви не зобов’язані її давати, і ви цей документ будете показувати будь-кому, хто зажадає від вас ваші персональні дані і це буде не тільки в школі, де вчиться ваша дитина. Тобто у вас буде на руках документ, винесений органом, який зобов’язаний здійснювати контроль та нагляд за виконанням чинного законодавства! Нехай тепер Міносвіти посперечається з прокуратурою, подивимося, як це у них вийде. І ще, якщо директор не бреше, і говорить про те, що він «подібні ініціативи» не вітає – відповідь прокуратури буде йому тільки на допомогу перед вищестоящими: «Бачите, як я намагався, а вони написали в прокуратуру, а прокуратура дала свій висновок , що ми не маємо права примушувати дати згоду ».

По-четверте, нехай вас не бентежить, що у відповіді прокуратури буде зазначено, що факти погроз з боку вчителя не підтвердилися, адже ваша задача не карати, а попереджувати. Вчителю вистачить одного походу в прокуратуру. А якщо не вистачить, у вас на руках є відповідь з прокуратури, в якому зафіксований факт вашого звернення у зв’язку з погрозами вчителі, і цю відповідь завжди можна оскаржити в суді.

По-п’яте, копія, спрямована Президенту, теж має значення. Президент, безумовно, з цим розбиратися не буде, але апарат відправить цю заяву або в Міносвіти, або у прокуратуру. Головне, що керівництво школи і МВНО будуть знати, що доведеться оправдовуватися не тільки в прокуратурі і вмовлятимуть вас більше нічого не робити. Що нам в підсумку і потрібно.

По-шосте, не бійтеся зіпсувати відносини з директором. Треба боятися зіпсувати відносини з Богом. Багато хто вважає: «Не треба їх злити». Справа в тому, що механізм розлютити неможливо. Людину – так, механізм – ні. Механізм можна тільки зупинити, зламати, ухилитися від нього або йому піддатися. І ще, яка різниця, з яким виразом обличчя вас будуть примушувати відмовитися від своєї Віри – милостивим або лютим? Адже від цього суть діяння не змінюється …

Тут я навів тільки один із конкретних способів абсолютно законної боротьби за свої права не надавати персональні дані.

Поки писав, мені подзвонив один з Тамбовської області і розповів, що їхня вчителька обіцяла, що при відмові дати згоду на збір, обробку та використання персональних даних їх сім’ї, «відмовників» будуть викликати в СБУ.

У таких випадках надсилається телеграма на адресу керівника СБ України, СБУ області та копія директору школи приблизно наступного змісту: «Прошу підтвердити загрози вчителя (предмет, школа ПІБ) про репресії з боку органів СБУ по відношенні до мене, за відмову дати добровільну згоду на збір, обробку і використання моїх персональних даних, а так само вказати норму закону, на підставі яких подібні репресії будуть до мене застосовано ». Ефект гарантований. Чим більше буде подібних заяв і телеграм, тим менше у Міносвіти буде бажання брати участь в подібних справах.

Хай Бог допомагає вам!

Р.Б. Анатолій, адвокат

Джерело: http://ruskline.ru/analitika/2012/6/26/taktika_protivoborstva_yuvenalam_i_ne_tolko_im/

Добавить комментарий

Your email address will not be published.

Вы можете использовать эти теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>